***

І слух, і зір безслізно прокляну,
Без сліз полину тінню в рінь дніпрову,
за вічний сон віддавши явину,
де дьявольським оркестром чужомову

відомський тупіт з ночі до рання,
і мчить сполохано Вкраїна від Вкраїни,
неначе вершник з вбитого коня
в тисячолітньо-вічному падінні.

***

Ослепну, сникну, вымолкну, несом
Проклятьем мойр, взыскую дна Днепра я.
Безвинным градом южным выгорая,
Шепчу спасительное: «Аз есмь сон!»

Я – сон, где сонм холопов и менял,
Громил и падали, клейменной чужеязом,
В мильоннолетний тартар рухнет разом
Пропитым всадником с подбитого коня…–
И станет тартар солнцем для меня.

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

© Олександр Різник, Київ - 2010 р.